Madre mia …

Madre mia, che vegliavi su di me per molte notti,

e mi portavi nei campi a lato del villaggio,

e mi salutavi all’alba di un lungo viaggio,

e mi donavi il velo* preparato per la mia felicità,

Lascia su di esso l’erba fiorita, bagnata di rugiada;

e la siepe dell’usignolo,

e il tuo sincero e tenero sorriso materno,

e i tuoi meravigliosi occhi tristi.

Io prenderò questo velo,  disteso come un destino,

nel fruscio silenzioso dell’erba, e nella melodia dell’usignolo,

e su questo velo fino al dolore prenderanno vita i ricordi,

l’infanzia, la separazione e il tuo amore fedele.

(traduzione Itto Ogami)

* velo = рушник (rushnyk) è un asciugamano ricamato ad arte, da stendere a terra, su cui stanno gli sposi durante la cerimonia nuziale.

Originale (dall’Ucraina):

Рідна мати моя, ти ночей недоспала
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Altre lettere che potrebbero interessarti

Categorie: - Me stesso